Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу

Начало книги

ільський сирота з Полтавщини Іван Підіпригора, відслуживши шість років в армії у Туркестанському військовому окрузі на південному кордоні Російської імперії, повернувся в рідні краї. Оскільки ані фаху, ані освіти не мав, хоч грамоти у війську й навчився, Іван Карпович пішов на службу до Київського охоронного відділення, що займалося боротьбою з ворогами імперії та дому Романових. Ця робота була Івану до снаги, бо, по-перше, в армії його виховали палким монархістом, а по-друге, він мав природний хист до стеження і розслідування. Спершу Іван Карпович знаходить таємного письменника Нєзабудкіна, який своїми розпусними опусами псує мораль обивателів південно-західних губерній, а потім розкриває підступні плани революціонерів ударити по правлячому дому за допомогою ворожіння вуду, якого один із бунтівників навчився на далекій Ямайці. Інколи Підіпригорі доводиться не тільки стежити та розшукувати, але й удавати з себе іншого, наприклад, щоб урятуватися з лап бойової групи революціонерів, яка прибула до Києва для нахабного пограбування. Коли від рук бунтівників гине молодий товариш Підіпригори, той присягається помотатися, наполегливо шукає вбивцю, після чого робить так, щоб із ним розправилися його ж товариші-підпільники.

Читать дальше →