Доброзичливість

Начало книги

Тарас знову запалив цигарку щоб трохи перебити вологкий запах анаші, хоча у просторому Мустангу вікна були відкриті. Західний обрій вже не висів темною ковдрою. Навіть коли хлопці прокинулися рано вранці, ще у штаті Нью Мексіко десь нав пагорбі у національному лісі, вже було світло. За ніч Тарас наколов праву щоку голками опунції, бо коли вкладалися вчора нічого не бачили у темряві.

Левко відчинив бардачок у машині та витягнув крем для захисту від сонця. Левкове обличчя нагадувало темну запекару грушу. Він був схожий вже на якогось індийского ватажка які колись карбувала Мексика. Його гуцульский вислий ніс панував над циганською щетиною. Зовнішність його вже й близько не натякувала на гострий та проникливий розум. Хлопці виглядали як байстрюки.

Цигарка залишала запашне вічуття у роті. Поруч хлюпала кава у термосі. Запашну чорну як смола каву зварили на вогню ще в лісі, під великим червоним трафаретним плакатом:» Розводити вогнище суворо забороняється. Штраф…» «Хочеш, щоб я покерував?» Запитав Левко. Його ніс вже був білий від крему як у цапа.

Читать дальше →