Зеро

Начало книги

У той день алгебра була першим уроком. Як на зло, я спізнилася. Увечері йшов сніг із дощем, а вночі вдарив мороз, і дорога до школи перетворилася на снігову рівнину з льодовою кіркою. Ноги провалювалися і грузнули, кілька разів я впала й боляче вдарилася зап’ястком. Коли я, захекана й розчервоніла, шарпнула на себе двері класу, урок уже розпочався. Усі витріщилися на мене — на уроки Бісектриси запізнюватися було заборонено.

— О, Єфремова… — скривила губи математичка. Очі з незмінними жирними чорними стрілками дивилися хижо й вороже. — Нам якраз тебе не вистачало, бо охочих вийти до дошки чогось немає. Клади свої лахи і вперед, — тицьнула Бісектриса пальцем на дошку.

Я стягнула шапку й зайшла в клас під смішок когось із хлопців. Кинула на стілець рюкзак і куртку, завважила, що Дімки сьогодні немає, — його місце поряд із моїм.

— Єфремова, тебе довго чекати?! — гримнула Бісектриса.

Я відчула, як обличчя залило жаром. На ватяних ногах пішла до дошки. Хтось із однокласників стрельнув мені у спину кулькою. Мабуть, жуйка. Хоч би у волоссі не заплуталася…

Читать дальше →