Найближчий

Начало книги

Кейт почула стукіт у відчинені двері свого кабінету й підвела очі від паперів. Це була Аннеке, одна з диспетчерів; на обличчі винувата гримаса.

— Я принесла вам дещо шокуюче, сержанте. Пробачте.

— Заходьте, — запросила Кейт.

Минуло два тижні, відколи вона повернулася до роботи після декретної відпустки[1]; нема потреби попереджати її про шокуючий контент у кожній справі, що перевищує жорстокістю сцени вовтузіння зайчиків на шпалерах дитячої кімнати. А після того, як провела ранок, аналізуючи стрибок кількості зниклих безвісти, — який, імовірно, був просто непоясненним статистичним сплеском, — вона готова була вхопитися за будь-що, аби не чипіти й далі за цим столом.

— Троє померлих: батько і дві дочки. Місцезнаходження матері невідоме.

Вбивство-самогубство, із поки що не знайденим четвертим тілом? У Кейт стислося серце, але обличчя залишилося незворушним.

— Вогнепальні поранення?

— Ні, всі ножові. — Аннеке завагалася. — Дівчатка зовсім малі: п'яти й шести років. Якщо хочете, я запитаю на Рома-Стріт[2], чи не могли б ми передати цю справу Петрі.

Читать дальше →