Загублена в Пентхаусі

Начало книги

Ну от, бляха-муха, дожилася Роксолана – піцу в пентхаус тягни, ще й у вечірній сукні, курва! Це шо за хуйня така, питається? Завжди ці анімешні виродки, шоб їх дідько вхопив за їхні срані хвости, дзвонять, сука, в костюмі лисички, а я, як дура, припиздячена, з пробкою в сраці, шкандибаю до них, бо то, бач, "сервіс". Сервіс, блядь, в сраку собі запхайте, анімешники недороблені! Сьогодні, бачте, якийсь особливий випадок. Пентхаус йому подавай, піцу "чотири сири" за триста гривень, і шоб, курва, в вечірній сукні, як на бал, приперлась. Шо це за збоченець такий? Чи може то якась багата шмара замовила, шоб потішити своє самолюбство? Та похуй, насрати мені на їхні забаганки. Головне – гроші платять, а Роксолана за гроші і в сраці в клоуна потанцює, якщо треба буде. Хоча, ні, в сраці не потанцює, то вже занадто. Але піцу в пентхаус в сукні – без проблем, хулі ні? Сукня, правда, то ще той пиздець. Знайшла в шафі якусь стару ганчірку, ще з випускного, здається. Бордова, з паєтками, як у циганської баби. Зараз натягну на себе це лайно, буду як посміховисько. Ну і хуй з ним, головне шоб зручно було на скутері їхати, бо ще зачеплюся десь тим довгим подолом, і піздець, розіб'юся нахуй, і піца розлетиться, і сукня порветься, і штраф прилетить. Ні, то треба обережно. Завела свій "Хонда Діо", той драндулет старий, шо вже на ладан дише. Пердить, як стара баба, але їде, і то добре. Натягнула шолом, шоб вітер ту сукню не задер до сраки, і поїхала. Вогні горять, люди шастають, машини сигналять. А я, як дура, в бордовій сукні на скутері, піцу везу в пентхаус. Хуйня якась, а не життя. Поки доїхала до того пентхаусу, то вся спітніла, як миша. Сукня прилипла до тіла, макіяж потік, зачіска розтріпалася. Виглядаю, як обісрана кішка, чесне слово.

Читать дальше →