В.С.А.С

Начало книги

БЛЯЯЯЯЯДЬСЬКИЙ СМОРІД!!! Такий, знаєте, густий і насичений, що аж очі сльозяться, наче хтось здох, воскрес і знову здох, але вже остаточно і всередині батареї. Сморід розпареної мівіни, дешевих цигарок і якогось солодкуватого розкладу. Для когось це пекло, а для мене – це аромат нашого штабу, святая святих Всеукраїнської Спільноти Асоціації Саботажу. Мого дому, бляха-муха!

Я стою по стійці «струнко», аж коліна трусяться, випинаю цицьки і дивлюсь на неї. НА НЕЇ! Моя пані, моя володарка, моя... моя Вельможа!!! Вона сидить на поламаному табуреті, як королева на троні, і сьорбає свою срану локшину прямо з пластикового контейнера. За її спиною вікно. Ідеальне, сука, вікно, з якого відкривається божественний краєвид на сміттєві баки, де голуби ведуть гладіаторські бої з пацюками за залишки шаурми. Це так, блядь, символічно, так глибоко! А її каштанове волосся… воно сьогодні особливо тьмяне і жирне, як і мої мрії про неї. Абсолютна досконалість.

Читать дальше →