Гадюка

Начало книги

Карі й Одетті.

У нас багато спільного, правда?

Щоб з’ясувати, як вона померла, навіть не варто робити розтин. Я бачила все на власні очі: мить тому пташка врізалася в щоглу — і впала на палубу. Піднімаю безживне тільце, відчуваю пальцями подроблені кістки. Ну, вмерла і вмерла, що мені з цього? Довідатися щось про її життя — оце було б непогано.

Роблю перший надріз. Кров цівкою стікає по чорному пір’ї мені на пальці. Вона ще тепла. Я витираю руку. Не тому що вразлива, просто хочу дослідити геть усе, аж до найменшого органу, що ховається за тонкими кісточками. Попередні рази навчили, що діяти треба вкрай обережно. Один раз схибив — і тендітне тільце розсипається, так і не відкривши своїх таємниць.

Раптовий стукіт у двері зриває мене на ноги. Подумки проклинаючи незваних гостей, загортаю пташку в ганчірку і кидаю до найближчої скрині. Кров може заплямувати речі, але мені байдуже. Було б гірше, якби мене викрили.

Читать дальше →