Анти

Начало книги

Морана[12] з Мороком явили смерть ласкаву:

Нехай спочине всяк, хто шлях пройшов важкий!

І засвітився світ, і ставсь надземний простріл,

Засяяв день ясний, і чорна ніч пройшла;

Нап'яв намет свій Сварж наміткою над простір,

Озера, русла і діл Русаля[13] залила…

І розцвіли зірки, і хмари забіліли,

Стадами попливли по небесах вони…

Згоряло Коло[14] вщент і сходив Місяць білий,

Вселялися ліси, і луки, і лани…

І вже тоді боги, коли повсюди радо

Усе жило, цвіло, буяло і росло,

Створили двох людей найперших — Діда[15] й Ладу —

І завели в курінь над гомінким Руслом[16].

Дажбог тоді з глибин за три дні й ночі в дар їм

Дістав корець пашниць всіляких по зерну;

Перун креснув огню в ранковому захмар'ї,

Щоб клали ватри скрізь богам даринь ясну…

Три волоси зачать із себе Велес дав їм —

Із них пішли Тварин, і Риб, і Птиць роди…

З тих давніх днів цей бог своїм звичаєм славним

Як той пастух над всим, у всі віки ходив…

Коли ж Дух-Род[17] з'явивсь, а з ним і Рожаниця,

Читать дальше →