Німа

Начало книги

Тасіта — мій піддослідний щур, моя святкова іграшка, мій експериментальний кролик, моє навчання.

Сьогодні піддослідна почувається значно краще. Вона вже близько тижня не виходить на вулицю. Гадаю: тікає від реальності. Увесь час спить і дивиться дурнуваті серіали онлайн (знаєте, такі комедійні 30-хвилинні відрізки про справжнє життя вигаданих людей). Вона неймовірно боїться думати. Бо в її мисливій голові, окрім розуму, живуть психологічні розлади. Саме через це я мешкаю разом з нею.

О дванадцятій дня її будить мобільний. Прокинувшись, Тася ще довго думає, чи знімати їй слухавку. Уставати не хочеться. Розплющення очей викликає депресію, пригнічення, інколи — ненависть і агресію. Чому? Тому що перше, що доводиться бачити, незавершені полотна. Уявіть, нежила кімната: ані шпалер, ані фіранок, ані шафи. Тільки диван, запилена люстра, ноутбук з довгим шнуром, який зміїться попід полотнами, розставленими в кутках. Незавершені полотна… Мабуть, саме вони мучать її найбільше, нагадуючи про нереалізованість.

Читать дальше →