Інформатор

Начало книги

З радіоприймача в автівці лунав легкий джаз. Це був їхній компроміс. Лейсі, власниця автомобіля «тойота пріус», ненавиділа реп. Натомість її пасажир так само негативно ставився до пісень у стилі кантрі. Вони якийсь час перемикали станції: спортивні програми, громадське радіо, золоті хіти, гумор для дорослих, BBC, щось у стилі блюграс, CNN, опера, ще щось. Зрештою, відчувши легке роздратування і втому, обоє здалися й увімкнули джаз. Легкий, щоб Г’юго міг і далі солодко дрімати. Легкий, бо Лейсі не вважала себе прихильницею такої музики. Вже не перший рік взаємні компроміси допомагали їм підтримувати хороші стосунки. Зрештою, обоє були задоволені. Він спав, а вона вела машину.

До економічної кризи члени Ради з судових правопорушень (РСП) могли користуватися державними «хондами». Всі автомобілі були білого кольору, мали дві пари дверцят і невеликий пробіг. Зі скороченням бюджету службові машини зникли. Лейсі, Г’юго та решта державних службовців у Флориді були змушені під час виконання своїх обов’язків перейти на власний транспорт. Держава відшкодовувала їм п’ятдесят центів за милю. Маючи чотирьох дітей і чималу іпотеку, Г’юго міг дозволити собі лише старий позашляховик, який ледь доїжджав до офісу. Про тривалі поїздки на ньому годі було й мріяти. Отож, він дрімав у машині своєї напарниці на місці пасажира.

Читать дальше →