Фірма

Начало книги

Олівер Ламберт, керівник фірми, всоте вчитувався у резюме та все не знаходив у тому Мітчелі І. Мак-Дірі нічого, що б йому не сподобалося, принаймні на папері. Розумний, амбітний, на вигляд теж нічого. А ще той був голодний: з таким походженням мусив бути. Одружений — обов’язкова умова для роботи у них, — ще жодного разу до фірми не приймали неодруженого юриста; а ще тут косо позирали на розлучених, ловеласів та пияків. У контракті був навіть пункт про проходження тесту на наркотики. Він мав ступінь з бухгалтерської справи, екзамен здав з першого разу, пред’явив диплом юриста-податківця; і це стало вирішальним при наймі на роботу у фірмі, пов’язаній із податками. Білий — у фірму не беруть чорношкірих. Досягти такого вдається завдяки секретності й корпоративності, і ще тому, що фірма не публікувала оголошень про пошук кандидатів на посади. От інші фірми мали таку практику і кольорових теж наймали. А фірма ж, наймаючи людей вибірково, залишається білою, мов лілея. До того ж вона розташована не де-небудь, а в Мемфісі, освіченим же кольоровим кортить потрапити до Нью-Йорка, Вашингтона, або ж Чикаго. А ще Мак-Дір — чоловік, у фірмі немає жінок. Лише раз було допущено помилку, в середині сімдесятих років. Тоді на роботу найняли одну блискучу випускницю Гарварда. З’ясувалося, вона, хоч і жінка, та в податках була просто асом; у фірмі вона пропрацювала чотири буремні роки і загинула в автокатастрофі.

Читать дальше →