9 січня

Начало книги

Вони йшли повнi вiри й надiї.

Натрудженi тяжкою працею, зашкарублi робiтницькi руки несли емблеми того, чому поклонялися їх прадiди, дiди, батьки i перед чим хилились вони самi.

Тi емблеми мали їх захищати, мали говорити за них, казати, що йдуть вони покiрнi й смиреннi; що йдуть знеможенi тяжкою працею, безрадiсним життям, безправним поневiрянням пiд гнобительством дужих i злих, що йдуть вони благати - благати слова того, яке зняло б вагу з їх плiч намуляних, з їх спин iзгорблених, яке внесло б свiт i радiсть у їх темнi, сумнi хати.

Щоб хоч не вони, хоч дiти їх могли вирости дужими й вiльними, щасливими людьми.

Адже й тому, хто крутить колесо, хто б'є молотом, хто копає землю,адже й тому треба свiту, волi, щастя - так саме, як i тому, хто п'є з золотого кубка.

Так саме треба - без нiякої рiзнацiї.

I вони йшли з дитячою вiрою, що й їм капне хоч одна крапелина того щастя.

Без зброї вони йшли.

Зброя їх зустрiла.

Читать дальше →