Політ завдовжки в життя

Начало книги

Напевно, я ніколи не звикну літати на літаках. І, начебто, не боюся літати, але відчуття під час польоту таке, наче мене не просто відірвали від землі, а розірвали нитку, яка зв'язує мене з землею. Я перестаю отримувати підживлення енергії від землі під ногами. Це, напевно, від того, що я не люблю того, що не можу контролювати. Хоча, сам процес польотів на літаках на висоті десяти тисячі метрів — це досить прикольна річ. Особливо зліт, коли практично за кілька секунд місто стає маленьким, немов іграшковим, дороги перетворюються в тоненькі смужки, що розділяють площину на різнокольорові квадрати. Але найбільше мене підкорив вигляд Ейфелевої вежі з висоти польоту. На зв'язці ключів у мене висить невеликий брелок-макет Ейфелевої вежі. І ось, коли ми пролітали над Парижем, я побачив цю вежу. Тоді я побачив її вперше, вона була маленька, наче іграшкова. Я дістав з кишені ключі з брелоком і порівняв їх. Вони мало чим відрізнялися, навіть за розміром вони були схожі. І ось перше враження від Ейфелевої вежі так і закріпилося в моїй пам'яті. Тепер вона для мене маленька, оточена яскравою зеленню і іграшковими будинками. Пізніше, я багато разів бував біля неї, піднімався на саму гору, але все одно сприймаю її такою, якою побачив її тоді з ілюмінатора літака.

Читать дальше →