Пасажир

Начало книги

Дзвінок прошив його свідомість, немов розпечена голка.

Йому снився мур, осяяний сонцем. Він простував за своєю тінню уздовж білої огорожі. У того муру не було ні початку, ні краю. Мур був цілим усесвітом. Гладеньким, сліпучим, байдужим…

Дзвінок прозвучав знову.

Він розплющив очі. Побачив світляні числа кварцового будильника, що стояв поруч. Дві хвилини на п’яту. Він звівся на ліктя. Помацав, щоб знайти телефон. Рука потрапила в порожнечу. Згадав, що перебуває в кімнаті для відпочинку. Понишпорив у кишенях халата і знайшов мобільника. Глянув на екрана. Номер був незнайомий. Він мовчки натиснув кнопку.

Темряву в кімнаті розітнув чийсь голос:

— Фрер?

Він не відповів.

— Ви Матіас Фрер, черговий психіатр?

Голос лунав неначе десь іздаля. Знову марення. Мур, сліпуче біле сяйво, тінь…

— Так, це я, — нарешті буркнув він.

— Моє прізвище Фійон, я лікар. Чергую у кварталі Сен-Жан Бельсьє.

— Чому ви телефонуєте мені за цим номером?

Читать дальше →