Леобург
Скачать
Начало книги
Леобург важко здивувати, проте сьогодні на майдані Олекси Чорного голці ніде впасти. Перехожі зупиняються, в будинках відчиняються вікна, хлопчаки видряпуються на ліхтарні стовпи. Всі вони збираються заради нього.
Хай він брав участь у таких заходах тисячу разів, та щоразу ця увага й цей захват тішать, наче вперше. Леобуржці ловлять кожне його слово, стежать за кожним порухом: як він недбало поправляє шийну хустку, як елегантно схиляє голову, щоб феротипіст упіймав найкращий ракурс і зобразив його тріумф. Шкода, зображення вийде нечітким — небо сьогодні похмуре, і крім звичного жовтуватого серпанку, над містом нависають важкі хмари, що передрікають дощ. Глядачі хвилюються, захоплено завмирають. Так, мабуть, варто послухатися дядька й пошукати щастя в політиці. Ці ідіоти носитимуть його на руках.
— Пані й панове! — він обводить поглядом присутніх. У голові паморочиться: блакитні, білі, ніжно-жовті стіни будинків ніби обертаються навколо нього коловоротом. Бентежить дивне відчуття: він бачить усе так ясно, до найдрібніших деталей, мов дивиться крізь лінзи тетранокля. Тонке мереживо на грудях юної дівчини, яка не зводить з нього очей, ворушиться від схвильованого дихання. По шиї огрядного пана у першому ряду сповзає крапля поту. Над головою гуркочуть вагони повітряного монорельса, й пасажири припадають до вікон, роздивляючись площу,— їхні обличчя білими плямами сяють за запиленим склом. Інтрига! Ще б пак! Це небезпечний, дуже небезпечний експеримент.