Барон Мюнгавзен

Начало книги

На роботу Гантя їздив уранці. В трамваї він сів собі, вийняв з течки «Геральд трибюн» і вдавав, ніби пильно вичитує останні новини.

— Ех, тоті капіталісти, аж зі шкури пнуться! — раптом виголосив він. — Я би їм показав політику з позиції сили!

Але пасажири дивилися в інший бік. Тоді незворушний Гантя розгорнув «Франкфуртер альгемайне», якусь хвилю нібито зосереджено читав, а тоді заходився коментувати:

— Золоті панове! Коли я таке читаю, то аж щось зі мною ся робе! Хто, власне, виграв ту війну, а хто її програв? — За мить він вибухнув сміхом: — Ой, тримайте мене! Конрад Аденауер виступив на захист західної культури! У Колюмбійському університеті! Людоньки, чуєте? В університеті! Шкода таки, що нас не дев’яносто мільйонів!

Тут він закахикав, а коли роззирнувся, шукаючи співчуття в очах пасажирів, спостеріг, що ті очі ковзають по ньому, а погляди їхні зустрічаються десь поза ним; усі поводилися так, наче його тут узагалі не було, мовби дивилися крізь нього. Проте Гантя не втратив гарного настрою, бо любив оте відчуття, коли люди заздрять комусь, хто знається на чомусь. Отже, він склав німецьку газету, любовно розгорнув останнє число «Юманіте» і знову помахав перед носами присутніх цим поважним виданням. Втім, і цього разу йому не сподобалося прочитане.

Читать дальше →