Отаман Хмара. З таємниць ГПУ

Начало книги

Коли я 1932 року перейшов кордон, дехто з цьогобічних українців-патріотів, які теж не люблять большевиків, але конечно хочуть бути «об’єктивними» — питали мене: «Слухайте… я направду не розумію… Як Єфремів та інші, могли говорити на свому суді те, що вони говорили, коли вони думали інакше? Аджеж — то люди ідеї!…»

Але ніхто не спитав: «Коли провідники СВУ були таких «переконань» які виявилися на суді, - то нащо вони робили те, за що їх судили, знаючи, що за це грозить їм смерть?»

Часом я чув: «Слухайте, що направду діється в тій большевії? Тут В. Юрченко понаписував таких страхіть, що волосся догори лізе… А візьміть от француз X, англієць Y, німець Z — пишуть зовсім що іншого! А це ж все солідні журналісти, які теж там були! Їм навіть скорше можна повірити, бож вони не українці й дивляться на речі об’єктивно…»

Чоловік хоче знати правду, конче «об’єктивно» висвітлену, і він жадібно перечитує статті «нейтральних» журналістів, які вивчали положення в театрах, у «комерційних» державних ресторанах та каварнях Москви, Харкова, Києва.

Читать дальше →