Вогонь для Вогнедана

Мирослава Горностаева

Серия: Ельбер, книга 3

Читать онлайн

Скачать

Начало книги

На півдні Моанської Імперії є провінція, що зветься Моахетанг…

Про Моанську Імперію чували всі на Західних Землях. Про Моахетанг — лічені одиниці. Чи мало у велетенській країні земель з чудними назвами? Їх і на мапі не покажеш, бо на всіх мапах знаного світу Шия, Гребінь та Крило материка-Змія замальовані одним кольором — багряним.

Втім, моахетанці не переймаються тим, що про них у світі не чутно. Багато хто з них вважає, що бути дуже відомим у цьому недосконалому світі — зле… Окрім Великої Моанії онде сусідня Імперія Ішторн розмалювала півсвіту у помаранчевий колір, острівна Шоррога намагається трохи не на усіх островах понатикувати своїх короговок з золотим левом. Часто ці короговки ставляться поруч мертвих тіл, звалених на купі. Тіл мешканців отих островів, що жили собі простим життям і не відали, звідки припливе до них погибель. Тож чим мати отаку славу — то краще ніякої.

Однак, південці з Моахетангу таки мають в Імперії славу… Подвійну славу — дикунів і бунтарів. Трохи не двісті років пройшло з того часу, коли вони приєдналися до Великої Моанії. Добровільно приєдналися, ясна річ. Деякі імперські історики, спираючись на незаперечні докази, віднайдені ними у старих літописах, доводять, що край цей і раніше належав моанцям, котрі під натиском кочівників хото змушені були відійти на північ. А за відсутньости хазяїв родючі землі Півдня було заселено ріжними покидьками, дикунами, котрі спустилися з Чорних гір, а то і взагалі нелюддю… І оті нелюди гнобили та утискували дикунів так, що нещасні змушені були звернутися до могутньої сусідки — рятуй, мовляв, Велика Моаніє!

Читать дальше →

Жанр
Российское фэнтези
Язык
uk
Размер FB2
3,2 МБ
Добавлена