Гуцули у Визвольній боротьбі

Начало книги

Писати про гуцулів я не думав і не мріяв. Так само, як і колись про Холодний Яр, Поділля, Кубань, Київщину… Але доля вирішила по-іншому. І ось, віддавши шану войовникам з Кубані та Великої України, несподівано полинув на гуцульські верхи…

А сталося це так.

Наприкінці червня 2008 р. разом з лікарем Любомиром Хамуляком і письменником Романом Пастухом поїхали ми в Карпати. Через Дрогобич, Витвицю, Долину й Отинію примандрували до с. Дора. Я й не здогадувався, що в'їхав у межі краю, з яким невдовзі поєднаюсь душею.

Гуцульщина! Що пересічний українець знає про цей край? Мабуть, лише те, що там, у горах, живуть гуцули, та кілька анекдотів про них. Більшість із них антимосковські. Про те, що гуцул тільки й чекає можливості порахуватися з москалем. Але анекдоти ці незлобливі, відтак і не надто вірилося у кровожерливість верховинців.

У Дорі нас уже чекав декан Богдан Іванюк, двоюрідний брат мого товариша Богдана Легоняка, який вершить добрі діла на Холодноярщині. Отець Богдан, який мав влаштувати нас на нічліг, раптом запитав:

Читать дальше →