Бригантина

Начало книги

Сторожке, крутолобе зайшло, стало перед учителями, прикрившись недоброю скривленою осмішкою. “Ану, що ви мені зробите?” В щілинах очей виклик, з губів не сходить посмішка, напружена й мовби далека. В усій постаті зухвальство, удавана веселість, бравада самозахисту. А під цим вдаваним вловлюється прихований біль, насторога, нервове жування чогось найгіршого. Звідки, з яких блукань, з яких горювань принесло воно сюди свою упередженість і цей упертий затаєний спротив?

- Так оце ти і є Порфир Кульбака?

- Там написано.

Директор уважно вдивлявся в папери.

- Школу кинув… Вдома не ночував… Де ж ти ночував?

- А де ніч застане.

- У нас треба говорити точніше: де саме?

- Уже ж весна: можна переночувати і в березі під човном… Або в клубі на горищі…

- А вдень?

По зблідлому від хвилювання обличчю сонячним зайчиком перемайнуло щось світле:

- Вдень рибку ловив.

- На які ж гачки?

- По-вашому, на гаки-самодери гачив?

Читать дальше →