Блакитнi вежi Яновського

Начало книги

Пригадуєте ту першу вражаючу фразу «Вершникiв», той могутнiй, сповнений епiчної сили заспiв? Як лютували шаблi пiд Компанiївкою, де зчепились бортами степовi пiрати, i конi бiгали без вершникiв, i небо «округ здiймалося вгору блакитними вежами»?

Коли вийшли «Вершники» в нашому студентському середовищi, помiж закоханих в лiтературу юних ентузiастiв точились дискусiї навiть з приводу цих блакитних веж: чи iснують вони насправдi? Чи буває таке в степах? Чи, можливо, з'явились вони лише в уявi письменника, в його натхненних поетичних видiннях?

Автор був загадковий: образ його чомусь пов'язувався з морем, адже ж – «Майстер корабля», морськi поезiї з юнацької книги «Прекрасна Ут»…

Вiтаю море!

Корабельна путь лежить по всiй землi.

Давно помiчено, що степовi люди мають вроджений потяг до моря, з дивною силою воно заваблює степовика, заполонює своїм простором, морською далеччю. Хай навiть не бачене ще, тiльки вимрiяне, вже непокоїть, кличе… Дехто в цьому схильний вбачати поклик iнстинкту, таємничий голос предкiв, вияв майже мiстичної туги людини за чимось незвiданим…

Читать дальше →