Тарас Бульба

Начало книги

А повернися-но, сину! Та який-бо ти кумедний! Що воно за попівські підрясники на вас? І отако всі у вас там в академії ходять? — Такими речами привітав старий Бульба двох синів своїх, що вчилися в київській бурсі і оце прибули вже додому до батька.

Сини його допіру позлазили з коней. То були здоровенні хлопці, ще доволі набурмосені, звичайно, як тільки що укінчені семінаристи. Дерзкі, здорові обличчя їхні укривав ніжний пух, що не зазнав ще бритви. Вони дуже застидалися від такого батькового привітання і поставали стовбурами, очі в землю поспускавши.

— Стривай, стривай-но! Дайте, нехай я гарненько на вас надивлюся, — провадив, обертаючи їх, — що ж воно за такі довгі свитки на вас! От так свитки! Та таких ще й на світі не бувало. Ану, нехай котрий з вас побіжить! Чи не простелеться долі, у поли заплутавшися.

— Не глузуй, батьку, та не смійся! — проказує тоді старший.

— А диви, який пишний! Чого б же то мені й не посміятися?

Читать дальше →