Мертві душі

Начало книги

Ми назвали статтю «Гоголівський період української літератури» не на противагу відомим «Нарисам гоголівського періоду російської літератури» М.Г.Чернишевського, а для суголосності, оскільки й ми повинні ствердити, що Гоголь — один із найбільших українських письменників, які розбудили «в нас усвідомлення нас самих», — як Шевченко, так і Гоголь.

Відгадку таємничості трагедії Гоголя і віднайдення відмички до секретів його творчості треба, значною мірою, шукати в Україні. Вчитаймося, у якому контексті і коли Гоголь уживає поняття «Русь» і «Росія». Здається, в жодному випадку він не ототожнює їх. І навіть, коли «Мертві душі» називає «русской поэмой», то все ж не «российской». Де в Гоголя є поняття «Русь» чи «Руська земля», там є й Україна. Де Росія — там тільки Росія. Бінарну опозицію «батьківщина» — «чужина» в Гоголя і Шевченка надзвичайно тонко спостеріг Юрій Барабаш, з'ясувавши, що «ностальгія стала спільним лейтмотивом петербурзького періоду їхнього життя», що саме Петербург обом відкрив очі на Україну, пробуджував і загострював національну пам'ять, сприяв національній самоідентифікації Гоголя і Шевченка.

Читать дальше →