Шепіт вакууму

Начало книги

Капітан Горн Попеску не сподобався мені з першого погляду. Одноосібний власник вільного шукача «Бекас» мав вигляд відвертого бандита. За останній місяць я вже встиг надивитися на подібних типів. Офіційно їх називають роботодавцями або наймачами, а насправді вони мало чим відрізняються від звичайних рабовласників. Схожий на ведмедя суб’єкт із круглою червоною пикою, що сидів навпроти мене, був найяскравішим представником цього виду. Утім, власники таких посудин, як «Бекас», іншими й не бувають, а якщо й трапляються рідкісні винятки, то надовго в цьому бізнесі вони не затримуються й часто залишають його через передчасну смерть за нез’ясованих обставин.

У презирливому погляді й цинічній посмішці Горна легко читалося моє майбутнє, якщо я все ж наважуся підписати з ним контракт. Треба бути цілковитим ідіотом, щоб укласти таку угоду, але і я, і Попеску чудово розуміли, що вибору в мене просто немає. На нижніх ярусах нашої пустотної станції для мене не знайдеться іншої роботи, яка давала б хоч якийсь шанс вирватися із цього жалюгідного місця. Попеску бодай погодився на зустріч. Решта капітанів, до яких я намагався звертатися, просто мене проігнорували. Кому потрібен недавній вихованець соціальної школи без жодного досвіду, який уявив себе прогналітиком? Таких охочих у кожному випуску багато десятків.

Читать дальше →