Бабка в бурштині

Начало книги

Я прокинулась тричі в темряві передсвітанку. Спершу в смутку, потім в радості, і нарешті, в самотності. Сльози глибокої втрати пробудили мене повільно, омиваючи моє обличчя, як заспокійливий дотик вологого рушника в ніжних руках. Я повернула обличчя до мокрої подушки та попливла солоним річищем у печери згаданої скорботи, в підземні глибини сну.

Потім я прокинулася в нестримній радості, тіло вигнулося дугою від фізичного злиття, дотик його свіжий на моїй шкірі, вмираючий уздовж шляхів моїх нервів, коли ряди задоволення розповсюджувалися від мого центру. Я відштовхнула свідомість, знову повернувшись, шукаючи різкий, теплий запах чоловічого задоволення в заспокійливих обіймах мого коханого, сну.

Втретє я прокинулася одна, поза дотиком любові або скорботи. Зображення каменів було свіжим у моїй свідомості. Маленьке коло, кам'яні стовпи на гребені крутого зеленого пагорба. Назва пагорба — Крейг-на-Дун; пагорб фей. Дехто каже, що пагорб зачарований, інші кажуть, що він проклятий. Обидва праві. Але ніхто не знає функції чи призначення каменів. Крім мене.

Читать дальше →