Казка про маленьку хату біля малого лісу

Начало книги

Дозвольте, шановні слухачі, розказати Вам про життя маленької хати біля великого лісу... вірніше, великий був ліс в уяві дівчинки — великий, могутній, чарівний й таємничий, але скажу Вам, слухачам дорослим, потихеньку — вимірами фізичними, лісок був справді малий.

Давно колись було, що одного чарівного, літнього вечора, коли смеркало, з тієї хати біля лісу, взявши донечку за руку, Мати її повела в напрям цього сусіднього лісу. Вони потихеньку перелізли дерев’яний паркан та ввійшли — через вуал верхнього листя — в дрімучий ліс, серед якого стояла галявина. Йдучи в парі, ступаючи по стежці, Мама розповідала донечці про всілякі сотворіння, які там жили в гармонії й плекали своє житло... пташки, зозулі, феї, карлики, бджоли, мавки, світлячки... ось попід тими зеленими, сяйвом-освітленими листями при землі, на якій ми ступаємо легким кроком... під кожною пелюсткою, під кожним листочком, тремтять краплини роси, помножені, прозорі тайни буття... раз у раз затріщить гілка під ногами там, де мох стелиться, шелестять віття, он там видно папороть росте... та й, може, й цвіте... на вечір Івана Купала? Посеред цього рослинного світу живуть собі також жаби, цвіркуни, сверщики, зайчики, білки та різні інші гомінливі сотворіння. Блистять зелені листочки, моргають вечірні світлячки близько над землею, а вгорі, в небесах наче до ритму містичної музики, мерехтять у відповідь зорі... всі вони осяяні божественним духом... краси й любові.

Читать дальше →