Казонька

Начало книги

– Гей зелене ти куди?

Куди несе тебе не чиста?

Чи ти не знаєш свого міста

Чого це від болота так далеко

Що, кусаються лелеки?

Жаба втомлено, з зітханням

Почала оповідання:

– Ой ведмедик не питай

Чому так далеко

Я іду за небо край

Не з добра, не від лелеки.

Вже занадто я гидка,

Навіть для болота

Товста, квола і липка

Як ота бридота.

А за лісом за горою

Чародійник практикує

Може він займеться мною

Мені вроду на чаклує.

– Знаю я тих чародіїв

Хоч вони і чаклуни

Та пластична хірургія

Не поможе вже тобі.

– Що ж мені робить ведмедик?!

– За горою, в лісі темнім

Є чудовисько одне

Страшне як гремлін

Кровожадне, хитре, зле

І якщо воно тебе

Поцілує а не вб’є

Перетворишся у ту ж секунду

В русалку дівчину – красуню.

Але знай і пам’ятай

Станеш ти чудовиська дружина

Прекрасна але підневільна.

– Та нехай, нехай я згідна

Мені вже байдуже

Кому буду я дружина

Жабой бути хуже.

Шлях не легкий

Шлях далекий

Через гори доли

Через дощ, мороз і спеку

Через негоди

Читать дальше →