Чарівний світ

Начало книги

Пір’їнка кружляла повільно, мовби граючись. То падала вниз, то на мить зупинялася, щоб знову піднестися вгору. На тлі її витанцьовування закон земного тяжіння втрачав невідворотність.

Якби він захотів зловити її, вона вивернулася б і його долоня хапнула би пригорщу надвечірнього повітря. Зачарований вальсуванням, безтурботним паданням і легким, невагомим злітанням, він дивився на неї, намагаючись не проґавити жодного па, підбігав і підводив голову, опускав і подавався то в один бік, то в інший, підстрибував і линув, відриваючись від асфальту.

Тепер, коли непомірно схуд, він відчував у собі не знану раніше легкість — так, наче сам був пір’їнкою.

— П’яниця.

— І не соромно, такому великому.

— І не соромно Вам?

— Він не чує.

— П’яний ніколи не чує.

— В алкоголіків притуплюється слух.

— І нюх.

— Нюх ні.

— Нюх так.

— Зате зір подвоюється.

— Ганьба.

— Яка ганьба!

— Яке жалюгідне видовище!

— В такому людному місці!

Читать дальше →