Вода, павутина

Начало книги

Почалися розмови про те, що зі Словенії рухається велика маса води; більш обережні люди уважніше прислухалися до старших, які попереджали про те, що «Сава вже колись безмаль знесла пів-Загреба», були й такі, що ходили до берега і поверталися, стурбовані картиною того, як колоди миттєво зникали під мостом у загрозливій воді, але оскільки тих, хто стежить за поведінкою ріки, ніхто не сприймає серйозно, все звелося до того, що мешканці південних районів міста чотири тижні місили болото на незаасфальтованих вулицях, а ті у центрі нервово розкривали парасолі і переживали за свої дощовики.

На початку шістдесятих новини здебільшого заспокоювали людей у час, коли їх треба було спонукати до готовності, а тривожили, коли би мало бути байдуже, тому було відомо все про Лумумбу і долю дітей із Конго, проливалися сльози за Кеннеді, сумний кінець нещасної Лайки тривожив сни загребців, але аж до вечірніх годин 25 жовтня 1964 року по радіо не було чути ані слова про те, що велика вода справді підходить до Загреба. Однак і тоді, коли нарешті оголосили, що «існує можливість проникання підземних вод у підвали окраїнних частин міста», людей більше стурбувало те, що через періодичне зникання електроенергії було більш ніж зрозуміло, що у громадських приміщеннях і поодиноких приватних оселях, в яких вже були телевізори, не зможуть переглянути чергової серії серіалу «Бонанца».

Читать дальше →