Риб’яча кров

Начало книги

Села, що опинилися в небезпеці, не мають у цьому романі назв, але вони існували насправді.

Люди в романі мають імена, але це, насправді, вигадані персонажі.

Я сиджу в купе потяга Прага — Чеське Будєйовіце, від станції Табор зовсім сама-самісінька. Над головою на поличці для багажу — моя подерта темно-синя валіза на коліщатах, на ручці якої ще й досі хитається папірець із аеропорту в Роттердамі. Нарешті трошки самоти, коли я можу дістати з гаманця складений аркуш паперу зі стовпчиком імен. Видовжений білий аркуш для нотаток, дещо схожий на рахунок у ресторані, у лівому верхньому куті — кольоровий логотип голландських авіаліній. У літаку я записала його великими друкованими літерами, згадавши при цьому Фредеріка. Що б він на це сказав? Ця богемна, хаотична чешка, із якою він мучиться вже чотири роки, і раптом отаке. Він, який у всьому дотримується системності й скрізь визнає порядок. Коли ми йдемо за покупками, у нього в руках саме такий аркуш і ще й ручка, він кидає товари у візок і водночас викреслює пункти свого списку. У кишеньці сорочки він носить калькулятор і обчислює вартість купленого, аби біля каси його ніщо не могло здивувати.

Читать дальше →