Диявольскі почвари

Начало книги

Про те, що батько Мельхіора Хінтама примандрував як молодий майстер-склодув з Нижньої Рейнської області, в брабантському місті було забуто вже давно, ще до того, як він отримав право на проживання, і Мельхіор чув себе більше ніж у себе. Населення брабантського граду не розглядало дуже поважно справ світу цього, а коли річ йшла про прийом іноземців, тим більше, коли той приносив місту користь чи майстерність в шляхетних вміннях, проявляла особливу прихильність. Мельхіор ріс як родовитий брабантець посеред звучання дзвонів з церков та каплиць, процесій, урочистостей на честь святих і страт. Як і всі хлопці, він біг за арбалетниками, коли ті тренувалися в стрілянні в садах під оборонними валами, збирав ляпаси від тих же посіпак і помічників катів, коли переступав закони вуличного чи церковного ладу, був ласий на ті ж пряники, вафлі та оладки з сиропом, що і його дружки, і разом з ними визиваючи обтанцьовував торгівця маслом та сирами, Евераарта Кальса – про якого завжди, навіть серед молоді, кружили не дуже пристойні анекдоти – співаючи різким, хлоп'ячим голосом:

Читать дальше →