Сестри-вампірки 2

Начало книги

На одному майже звичайному шкільному подвір’ї, в самому серці Біндбурга, стояв звичайнісінький літній день. На шибках прочинених навстіж вікон вигравали сонячні промені, і, якщо добре прислухатися, можна було розібрати уривки нудних напучень учителів і зітхання учнів. Але чого аж ніяк не можна було побачити з подвір’я, так це того, як нетерпляче діти поглядали на годинник. Бо день сьогодні хоч і був звичайнісінький, проте не зовсім: це був останній навчальний день перед довгими літніми канікулами! «Тік-так, тік-так!»  – цокав годинник. «Три хвилини, дві хвилини, одна хвилина…»  – відраховували про себе школярі.

Дзень-дзелень! Ну от і все. До побачення, школо!

На подвір’я висипала юрба щасливих дітлахів. Усі вони реготали, верещали, стрибали, метушилися. Але, побачивши, як скаче на шкільному подвір’ї одна дівчинка, ви напевно вирішили б: іще трохи  – і вона шугоне вгору й злине високо в небо над школою. У цієї дівчинки було чорне скуйовджене волосся, а манера вдягатися така ж божевільна, як і її стрибки (чи пак польоти): рвані джинси, джемпер у червоно-чорну смужку й чорна шкіряна куртка поверх.

Читать дальше →