Айхо, або Полювання на шпигуна

Начало книги

Крутий і довгий шлях напівзруйнованими сходами Вежі виганяв зайві думки із тяжкої голови, залишаючи тільки одну — НАЙГОЛОВНІШУ… Ту, що змушувала страждати, але без якої був уже не я. І лише, коли підіймався на самісіньку верхівку, де вистрибуючи i завиваючи розгулював нестримний вітер, я благав забрати хоча б малесеньку частинку ненависної думки, яка, немов отрута, повільно розтікалась по моєму єству. Кожної ночі прокидався від жахливого сну, а далекий голос нашіптував: «Сохо — твій батько. Той, хто хоче знищити, хто вбив друга… Чуєш, твій батько — вбивця…»

Я хотів забуття i одночасно прагнув помсти. Та єдине, що насправді могло врятувати, було, на жаль, недосяжним… Прощення…

Велетенські дерева на університетській площі усміхалися осінніми барвами. Дивно, але вони ніби помолодшали. І тепер золотаво-багряне листя виглядало таким безтурботним.

Відтоді, як дізнався про батька, ходив наче примара. Навіть красиве листя, що стелило багатий килим під ногами, не справляло враження. Вже ні в діда Радо, ні в друга Зуфара, здається, не вистачало сил i терпіння боротися з моїм постійно кепським настроєм. Прикро, та мене не лякало, що я відштовхую людей, яких люблю i які люблять мене.

Читать дальше →