Втеча майстра Пінзеля

Начало книги

[Вілла Трифоне, Монтемаріо поблизу Риму, 5 березня 1761 року від Різдва Христового за новим стилем]

— Ти запізнився, Бомбаро. Раніше ти ніколи не запізнювався.

— Раніше я був молодшим і спритнішим, conzopatrono.

— Як-як? Чому ти так нас називаєш?

— Вибачте мені, padre mio[1], я не хотів Вас образити. У моєму рідному містечку так називають найшанованіших людей. Я хотів… Пробачте. Я з роками дурнішаю. Ще раз пробачте…

— Вибачаю, Бомбаро. Quern poenitet pecasse, paene est innocenc[2].

— Ваша Еміненціє, до всіх моїх недоліків… Я з дитинства зле знаюся на латині.

— Хто відчуває каяття, той уже майже невинний. Майже.

— Дякую Вам conz… Перепрошую, Ваша Еміненціє… Ви завше були такими добрими до дурного Бомбари, такими добрими…

— З волі Божої, сину мій, тобі випадає щаслива нагода відплатити за наші благодіяння.

— Я розумію. Ви хочете, щоб старий Бомбара нову зіграв з кимось у «швидку комету».

— Так.

— Де і з ким?

Читать дальше →