Історії про людей і тварин

Начало книги

Голові місце на подушці, все інше — чистий жах. Та м'яка твоя опора втікає, сонний світ розвиднюється, скронею вдаряєшся об гостре мамине плече, розплющуєш одне око і бачиш, як танцюють автобусні сходи в тебе під ногами, і оптична ілюзія простих геометричних фігур знову повертає тебе у сон. Будить несподіване відчуття нудоти у шлунку, ти в автобусі, оточений службовцями Департаменту громадських рахунків, які вирушили на екскурсію до Яйце[1]. Ніхто не везе дітей, окрім твоєї матері; мусиш побачити водоспади, строго постановила вона, і байдуже, що ти зараз вивернеш свої кишки, а в голові каламутне болото, з якого ніколи не постане кришталевий водоспад. Товсте автобусне скло розмірено деренчить, за ним змінюються картинки, що лише пізніше, за десять років, може, перетворяться на знайомі краєвиди великої батьківщини, про яку із гіперболізованим захопленням говорять знайомим з інших країн та батьківщин.

Читать дальше →