За дверима

Начало книги

Якось уночі, наприкінці п'ятдесятих років, у міському парку Відня стався напад з метою пограбування. В одного перехожого вчепилися такі особи: Райнер Марія Вітковскі і його сестра-близнючка Анна Вітковскі, Софі Пахгофен, у минулому фон Пахгофен, і Ганс Зепп. Райнер Марія Вітковскі названий іменем Райнера Марії Рільке. Всім десь близько вісімнадцяти, Ганс Зепп на кілька років старший, однак і йому іде далеко до зрілости. З обидвох дівчат Анна злостивіша. Виражається це в тому, тцо до жертви вона підступає передусім спереду. Потрібна неабияка відвага, щоб роздряпати обличчя людині, котра бачить -тебе перед собою (хоча вона побачить небагато, бо навколо темрява), ба прагнути влучити в очні яблука. Адже очі — дзеркало душі, яке по можливості мас залишатися неушкодженим. Інакше подумають, що ця душа пропаща.

Саме Анна мала б залишити чоловіка у спокої, позаяк його характер ліпший, ніж Аннин. Бо він — жертва. Анна ж — винуватиця. Жертва завжди краща, вона невинна. Правда, станом на цей час усе ще живо безліч невинних винуватців. Вони, віддаючись воєнним спогадам, привітно поглядають на публіку із заквітчаних підвіконь, кивають або обіймають високі посади. Стовбичать серед вазонів герані. Нарешті треба все простити і забути, аби почати зовсім по-новому.

Читать дальше →