Ноніта. Відкриття Америки. Новели

Начало книги

[Цей рукопис передав нам начальпик тюремної варти одного п'ємонтського містечка. Повідані цією людиною розпливчаті відомості про таємничого в'язня, який залишив манускрипт у цюпі, завіса туману над долею автора, якесь дивне цілковите мовчання з боку тих, хто знав особу, що пописала ці сторінки — все це примусило нас вдовольнитися тим, що нам було дано знати, й утішитися цими залишками рукопису — за винятком поточеного мишами — на підставі яких, ми вважаємо, читач зможе скласти собі уявлення про незвичайну справу Гумберта Гумберта (але хіба не парадоксальним чином таємничий в'язень Владімір Набоков виявився біженцем в області Ланге і чи не розкриває нам цей рукопис невідоме обличчя багатоликого супротивника моралі?) і вивести з цих аркушів їх вміст: прихований урок -урок високої моралі під прахом ницої розпусти.]

Ноніта. Цвіт юності моєї, туга ночей моїх. Я ніколи не побачу тебе. Ноніта. Ноніта. Три склади як зіткане з ніжності заперечення: Но. Ні. Та. Ноніта, хай вічно буде пам’ять про тебе зі мною, поки не стане твій образ тьмою, а місцем твоїм гробниця.

Читать дальше →