Серце Змії

Начало книги

Крізь туман забуття, що огортав свідомість, прорвалася музика. «Не спи! Бо байдужість — звитяга Ентропії чорної!..» Слова відомої арії пробудили звичні асоціації пам’яті і повели, потягнули за собою її нескінченний ланцюг.

Життя поверталося. Величезний корабель ще здригався, але автоматичні механізми неухильно продовжували свою справу. Вихори енергії навколо кожного з трьох захисних ковпаків зупинили невидиме обертання. Декілька хвилин ковпаки, схожі на великі вулики з матового зеленого металу, залишалися в попередньому положенні, затим раптово і одночасно відскочили вгору і зникли в комірках стелі, серед складного плетива труб, поперечин і дротів.

Двоє чоловіків лишилися нерухомими в глибоких кріслах, оточених кільцями — основами зниклих ковпаків. Третій обережно підвів обважнілу голову і зненацька легко трусонув темним волоссям. Він обережно піднявся з глибини щонайм’якшої ізоляції, сів і нахилився вперед, щоб прочитати покази приладів. Вони в чималій кількості усіювали похилу світлу дошку великого пульта, що простягнувся впоперек усього приміщення у півметрі від крісел.

Читать дальше →