Суддя та його кат

Начало книги

Вранці третього листопада тисяча дев'ятсот сорок восьмого року Альфонс Кленін, поліцейський із Тванна, побачив на узбіччі дороги, яка веде із Ламбуенна (одне із сіл у Тессенберзі), поряд із порослою лісом ущелиною Тваннбах, синій «мерседес». Надворі був густий туман, як це часто траплялося цієї пізньої осені, і Кленін уже майже пройшов повз машину, а потім раптом різко повернувся. Він кинув неуважний погляд на переднє скло із каламутними дощовими патьоками, і йому здалося, ніби водій схилився на кермо. Спочатку він припустив, що чоловік п'яний, і це перше, що спало б на думку кожній порядній людині. Потім вирішив поговорити із незнайомим як особа цивільна, а не як поліцейський. І він підійшов до автомобіля із наміром розбудити заснулого, відвезти його до Тванна, а потім протверезити за допомогою гарячої борошняної зупи та чорної кави в готелі «Берен», бо хоча їздити п'яним за кермом і заборонялося, зате не заборонялося в нетверезому стані сидіти на водійському місці припаркованого на узбіччі автомобіля. Кленін відчинив двері автомобіля і по-батьківськи поклав заснулому руку на плече. І тієї самої миті зауважив, що чоловік мертвий. Його скроні були прострелені. Тепер Кленін також зауважив, що праві дверцята автомобіля відчинені. Крові було небагато, навіть темно-сірий плащ жертви не поплямився. Із кишені плаща поблискував кутик жовтого портмоне. Кленін витягнув портмоне і прочитав, що вбитого звали Ульріх Шмід, лейтенант поліції міста Берна.

Читать дальше →