Суддя та його кат. Романи. Повісті.

Начало книги

Передмова, з якою знайомиться читач, незвична хоча б тим, що не стільки оцінює Дюрренматта, скільки прагне ввести в його творчість, відповідаючи на винесене в заголовок запитання. Задля цього я привертаю увагу до однієї специфічної проблеми, яка на певний час ніби відводить від головного об’єкту розгляду, а потім повертаюсь не тільки до драматургії Дюрренматта, а й до драматургії Брехта. При цьому я меншою, ніж це прийнято, мірою прагну поділитися з читачем тими відомостями про знаменитого швейцарського майстра слова, які легко почерпнути з інших джерел.

Швейцарія — ненадійна меценатка: перо, здається, годує сьогодні лише двох її письменників. Перший — Макс Фріш, цюріхський громадянин 1911 року народження; другий — Фрідріх Дюрренматт з Берна, на десять років молодший. Хоча Фріш у душі мораліст, навіть мрійник, а Дюрренматт швидше чистий художник, небайдужий до трюків, реквізиту кабаре, вони багато чим схожі один на одного. Зокрема й тим, що перші успіхи обом приніс театр.

Читать дальше →