Птахи та інші оповідання

Начало книги

За ніч на третє грудня змінився напрямок вітру та настала зима. Досі трималася тепла і лагідна осінь. Жовтогаряче листя не опало з дерев, а живопліт зоставався зеленим. Земля, зорана плугом, була масна.

Нат Гокен, інвалід війни, мав пенсію і не відпрацьовував на фермі повного робочого тижня — лише три дні. Діставав легшу роботу: огороджувати, покривати дах, лагодити господарські будівлі.

Хоча він був людина сімейна — жінка, діти, — завжди тримався самотою і любив працювати наодинці. Йому подобалося підправляти насип, ремонтувати ворота на дальшому кінці півострова, де море з обох боків омивало територію ферми. Ополудні він перепочивав, їв м’ясний пиріг, який спекла йому дружина, та, сидячи на краю скелі, спостерігав за птахами. Осінь годилася для цього краще, ніж весна. Навесні птахи летіли вглиб країни; цілеспрямовано, з явним наміром; вони знали, куди їх тягло, ритм і ритуал їхнього життя не допускав затримок. Восени ті, що не відлітали за море, а залишалися зимувати, теж підпадали під владу цього інстинкту, але, оскільки не мали права на переліт, тамували його по-своєму. Їхні великі зграї збиралися на півострові, невтомні, невгамовні, й витрачали всю свою енергію на рух; то вони кружляли, обертаючись на льоту, тоді сідали, щоб попастися на масній свіжозораній ріллі, але навіть клювали наче знехотя, не через голод. Тоді неспокій знову гнав їх у небеса.

Читать дальше →