Ритуал

Начало книги

Його кроки дзвінко відлунювали в тиші, довго металися коридорами, вдаряючись об невидимі в темряві стіни.

Потім звук став глухіший — на лиці він відчув майже невловний подув затхлого вітерцю, і прискорив ходу.

Стіни розступилися. Світло вже до них не досягало, хоч смолоскип горів рівно і яскраво. Склепінчаста стеля теж губилася в пітьмі.

Він бував тут незліченну кількість разів. Звідкіля ж воно знову, це нав’язливе відчуття чиєїсь присутності? Хіба не поглинула земля тих, чиї імена викарбувані тут, на цьому камені?

Смолоскип вихопив з темряви неправильної форми колону — важку, присадкувату. Поверхня її, здавалося, була вкрита вигадливим плетивом мережива.

Як знає листок на дереві, коли вириватися з бруньки? Коли повертатися до сонця, змінювати колір? падати під ноги людям? Хіба найостанніший листок не продовжує гілочку, не продовжує гілки, не продовжує стовбура; хіба найостанніший листочок — не посланець коріння, яке й бачити може не всяк?

Читать дальше →