Ритуал

Начало книги

Його кроки гучно відлунювали в тиші, довго металися коридорами, вдаряючись об невидимі в темряві стіни.

Потім звук став глухішим — шкірою обличчя він відчув ледь помітний подув затхлого повітря й прискорив крок.

Стіни розсунулись. Світло вже не досягало їх, хоча смолоскип горів рівно і яскраво. Склепіння стелі теж губилося губилося в пітьмі.

Він перебував тут немислиму кількість разів. Відкіля ж воно знову, це нав’язливе відчуття чиєїсь присутності, хіба не лягли у землю ті, чиї імена викарбувано тут, на камені?

Смолоскип вихопив з темряви неправильної форми колону — важку, присадкувату. Поверхня її, здавалося, була вздавалася вкритою сіткою вигадливим плетивом мережива.

Як знає листя на дереві, коли вириватися з бруньки? Коли обертатися до сонця, змінювати змінювати колір і падати під ноги тим, хто живий? Хіба останній листок не продовжує гілочку, не продовжує гілку, не продовжує стовбур, хіба щонайостанніший листочок не є посланцем коріння, яке й бачити дано не всякому?

Читать дальше →