Дика енергія. Лана

Начало книги

Я працюю пікселем.

Щодня за годину до заходу сонця проходжу крізь велику прохідну біля підніжжя єдиного в місті пагорба. Прикладаю до сенсора посвідчення. У потоці інших працівників крокую до роздягальні. Номер моєї шафки — 401/512, він же — номер мого робочого місця — в самому центрі екрана. Я — хороший, кваліфікований піксель.

У шафці зберігається моя роба, допасована точно на мій зріст — до п’ят. Я надягаю робу зверху на чорне щільне трико. Застібаю ззаду липучку. Застібка на робі має лежати точно на четвертому хребці. Міліметр праворуч або ліворуч — світло впаде під іншим кутом, і ось уже брак у роботі. За це штрафують.

Одягаюсь, беру з полиці навушники й чорні окуляри. Босоніж виходжу з роздягальні й слідом за іншими пікселями піднімаюся сходами вгору Йти треба дуже довго, але я звикла. Звідси, зі сходів, чудово видно місто.

Я йду, підібравши край роби і намагаючись не наступати на чужі подоли. Місто залишається внизу, темне, наїжачене вежами. У цей час люди зазвичай виходять на вулиці — дивитись енергетичне шоу. А хто живе у невисоких будинках — ті, буває, лягають на пласкі дахи, щоб зручніше було дивитися в небо.

Читать дальше →