До ніг твоїх я небо простелю…

Начало книги

…Над Києвом стояв тихий, погідний літній день.

Місто пливло у руслі своєї звичної столичної суєти.

Відома у діловому світі приватна архітектурна фірма «Вавілон», що розташувалася на Печерських пагорбах, теж жила своїм буденним трудовим життям.

— Через півгодини — нарада, — шумно відчиняючи двері приймальні, мовив керівник. — Терміново повідомте всіх, кого стосується, — суворо попередив секретарку.

Незважаючи на відносно молодий вік — усього тридцять два роки — Марат Рахімов очолював успішну компанію уже з середини буремних дев’яностих. Компанія спеціалізувалася на розробці архітектурних проектів. Сьогодні розмах її діяльності практично відповідав назві.

Запорукою успіху молодий керівник вважав грамотно підібрані кадри. Він добре розбирався в людях, особливо у їхньому ставленні до роботи та перспективності. Адже саме завдяки відданим і розумним спеціалістам його справи стрімко йшли вгору.

Навіть у приймальні сиділа не якась там молоденька красуня-секретарка, а надійна, перевірена роками людина, практично його права рука — Діна Магерамова. Вона працювала у «Вавілоні» з першого дня його заснування. Розуміла начальника з півслова. Інколи досить було тільки його значущого погляду, щоб пані Діна миттєво зреагувала, як діяти. Робила все правильно, точно, швидко. Володіла таким обсягом інформації, як сучасний комп’ютер. При цьому добре усвідомлювала: де, кому, що і за яких обставин можна говорити, а коли треба й змовчати.

Читать дальше →