Вистріл

Начало книги

Ми ще стояли на рампі й виводили коней із вагонів, коли до мене підійшов якийсь поважний добродій, ввічливо вклонився й, назвавши себе управителем графських маєтків, заявив, що хоче зо мною переговорити.

Саме в цей час козаки мого відділу з криками й найдобірнішою лайкою тягли за повід гнідого жеребця, що, недовіряючи хистким східцям, уперто стояв на місці й широко роздував ніздрі.

— Сидоренку! — гукнув я. — Тихше там!

І, повернувшись до управителя, чемно приготовився вислухати його.

Управитель знову підніс капелюх і приємно всміхнувся.

Справа його до мене така. граф дуже перепрошує, але він від кількох тижнів лежить хворий у ліжку й дуже просить мене завітати на хвилинку до нього, коли це не справляє мені великих труднощів.

Один момент я стояв у нерішучості. У мене було стільки ріжних діл, що я готовий був під три чорти післати цієї хвилини й графа, і його управителя, але — що зробиш !

— Це далеко? — запитав я.

Читать дальше →