Крик птаха в сутінках

Начало книги

Суботі Антон радів, бо в суботу приходить газета з програмою на тиждень, що й коли у телевізорі показують. Антон вкосив трави у леваді, приволік кошіль, зирк — а теля газету дожовує. Мабуть, синок листоноші пошту розносив, тицьнув газету в паркан, між дощок, теля й почитало.

Антонові од злості ледь серце не луснуло:

— Грамотне, бодай ти здохло!

Та як уперіщив косищем — теляті аж ноги в колінах підломилися. А газети не вернеш. Мусив теліпати до кума по програму.

Кум сидів на ґанку і з птахами пересвистувався. «Ду-ду-ду», — глухо відлунював одуд; іволга відповідала голосисто, але полохливо з густого вербового гілля; шпак на груші надимав пір'я, тріпотів крильцями й шипів, наче сало на сковороді, сердився, що його передражнюють; а соловейко — той лиш себе й чув, витьохкував безперестанку, наче на батарейках зроблений.

— Ти, Антоне, чув — як смеркне, якийсь птах на твоїй леваді кричить? — мовив кум, подаючи газету з програмою. — Наче чапля і наче не чапля.

Читать дальше →