Карпатська казка, або За десять днів до Купала

Начало книги

Висока трава сягала мало не до поясу, а коли в неї сісти, то можна і зовсім загубитися, ховаючись між білосніжних ромашок і запашної м’яти. Особливо, якщо тобі дванадцять років і зростом ти ледь сягаєш плечей своїх одноліток.

Лесі легко було зробитися непомітною на квітучій царинці – огородженій прогнилим парканом галявині, де закарпатські селяни вирощували траву на сіно. Про те, що гуцули ой-як не люблять, коли топчуть їхнє трав’яне багатство, зимову їжу для худоби, Леся добре знала. Знала вона й те, що не повинна далеко відходити від виховательок і своїх товаришок із дитячого санаторію, але бажання втекти та заховатись десь далеко-далеко від допитливих очей і докучливих слів виявилося сильнішим за притаманну їй слухняність. Прихопивши з собою книжку, Леся непомітно пішла вздовж річки, підіймаючись угору, подалі від дзвінких голосів одноліток, які радісно бавилися в льодяній воді Чорної Тиси та голосно вищали чи то від холоду, чи від задоволення.

Читать дальше →