Усі жінки - відьми. Фатальне кохання

Начало книги

Спочатку була тільки темрява.

«Але ж ні, це не так», — подумалося йому.

Було вкрай важливо все точно пригадати, настільки точно, наскільки взагалі здатна людина. Хіба ж не для цього вона має розум? Хіба ж не власним розумом людина упорядковувала навколишній світ і керує ним? Якщо від початку він сфальшує, то хіба ж не зрадить він самому собі?

Мусило бути щось ще до настання темряви.

А до темряви був лише біль.

І був цей біль вдивовижу сильним та нестерпним. Вдивовижу, тому що йому самому було дивно — як він витримав його і не помер. Цей біль вразив його несподівано як блискавка — охопив його тіло і свідомість, наче сталевими лещатами. Він мав бути готовим до цього. Він зробив спробу ці лещата зламати. І не зміг. І так було безліч разів.

А ще цей біль був дивовижним. І це жахало його найбільше.

Отой біль повнився кольорами. Такими сліпучо-яскравими. А потім раптом настала темрява. Але до того біль, що буяв розмаїттям кольорів, різким ударом встромився у кожне нервове закінчення його тіла і повністю позбавив здатності рухатися. Наче цей біль був розумною істотою і навмисне розшукав і уразив кожен нерв.

Читать дальше →