Требізон. Перший семестр

Начало книги

— Вдалого першого семестру, Ребекко! Гарно навчайся та будь щаслива!

— Пам’ятай, що це чудовий шанс для тебе. Незабаром ти знайдеш нових друзів.

— Так, мамо! Так, тату! — голос Ребекки був спокійний.

Це був ранок вівторка. Її валізу завантажили в багажний вагон, а ручна поклажа стояла в порожньому купе. Вона навмисно відмовилася їхати у вагоні, призначеному для новеньких.

Наразі Ребекка стояла у коридорі потяга, перехилившись через вікно до батьків, які цілували її на прощання з перону.

— Ну ж бо, йдіть!

Потяг почав від’їжджати, і батьки відступили. Якою ж нещасною маленькою фігуркою здавалася їхня донька в новій шкільній накидці, на декілька розмірів більшій. Вона махала батькам із вікна потяга, а вітер нещадно тріпав її волосся.

Ребекка розмірковувала над тим, що деякі люди, які проводжали своїх доньок на потяг, виглядали дуже велично, та якими маленькими, кругленькими й домашніми виглядали порівняно з ними її батьки.

Читать дальше →